Нормативно-правові акти ЄС, впровадження яких є обов’язковим для України, відповідно до Угоди про Асоціацію

4 Серпня 2018, 17:11
Статті Управління відходами

Нормативно-правові акти ЄС, впровадження яких є обов’язковим для України, відповідно до Угоди про Асоціацію:

Рамкової Директиви № 2008/98/ЄС Європейського парламенту та Ради від 19 листопада 2008 р. “Про відходи та скасування окремих Директив”;

Директиви Ради № 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 р. “Про захоронення відходів” із змінами і доповненнями, внесеними Регламентом (ЄС) 1882/2003;

Директиви № 2006/21/ЄС Європейського парламенту та Ради від 15 березня 2006 р. “Про управління відходами видобувних підприємств та внесення змін і доповнень до Директиви 2004/35/ЄС”;

Директиви 94/62/ЄС Європейського парламенту та Ради від 20 грудня 1994 р. “Про упаковку та відходи упаковки”;

Директиви 2012/19/ЄС Європейського парламенту та Ради від 4 липня 2012 р. “Про відходи електричного та електронного обладнання (ВЕЕО)”;

Директиви 2006/66/ЄC Європейського парламенту та Ради від 6 вересня 2006 р. “Про батарейки і акумулятори та відпрацьовані батарейки і акумулятори”.

 

Рамкова директива про відходи  

Директива 2008/98/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 19 листопада 2008 року про відходи та скасування окремих Директив. 

Директива запроваджує заходи із захисту довкілля та здоров’я людей шляхом попередження або зниження негативних впливів виробництва й поводження з відходами, а також зменшення загальних наслідків використання ресурсів та підвищення ефективності такого використання. 

 До основних орієнтирів відносяться:

інтеграція завдань захисту довкілля та здоров’я людей із заходами по максимальному використанню ресурсного потенціалу відходів;

встановлення ієрархії пріоритетів щодо поводження з відходами;

регламентація порядку віднесення відходів до категорії небезпечних;

запровадження принципу розширеної відповідальності виробника;

вимоги до планування управління відходами.


Заходи із впровадження Директиви:

розроблення й прийняття національного законодавства;

визначення уповноваженого органу;

підготовка планів щодо управління відходами згідно з п’ятиетапною ієрархією пріоритетів та програми щодо попередження утворення відходів;

встановлення механізму повного покриття витрат згідно з принципом «забруднювач платить» та принципом розширеної відповідальності виробника;

 встановлення дозвільної системи для установ/підприємств, що здійснюють операції з видалення чи утилізації відходів з особливими зобов’язаннями щодо управління небезпечними відходами;

запровадження реєстру установ і підприємств, які здійснюють збір та транспортування відходів.

 

Директива про захоронення відходів 

Метою Директиви 1999/31/ЄС є зменшення негативного впливу на довкілля та небезпеки для здоров’я людей, що може виникати протягом усього часу існування об’єкту захоронення відходів. 

 

Директива базується на ключових орієнтирах: 

попередження чи зменшення шкідливих наслідків захоронення відходів для довкілля і ризику для здоров’я людини;

зменшення захоронення відходів;

посилення фінансових гарантій. 

 

Заходи із впровадження Директиви:

розроблення й прийняття національного законодавства;

визначення уповноваженого органу;

класифікація місць захоронення відходів;

підготовка національної стратегії щодо зменшення кількості відходів, що біологічно розкладаються, які спрямовуються на полігони;

встановлення системи процедур подачі заяв та надання дозволів, а також щодо процедур прийняття відходів на полігони;

встановлення процедур контролю та моніторингу під час функціонування та закриття полігонів, а також процедур подальшого догляду після закриття з метою запобігання їх негативного впливу цих полігонів;

встановлення планів приведення у відповідність до вимог Директиви існуючих місць захоронення;

встановлення механізму обчислення вартості захоронення відходів;

збезпечення необхідного оброблення відповідних відходів перед їх захороненням (направленням на полігони).

 

Директива про управління відходами видобувної промисловості  

Директива 2006/21/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про управління відходами видобувної промисловості та внесення змін і доповнень до Директиви 2004/35/ЄС. 

Основною метою Директиви є максимально можливе попередження та мінімізація будь-якого негативного впливу на навколишнє природне середовище та ризиків для здоров’я людини, що можуть виникати в результаті управління відходами видобувної промисловості. 

 

Директива базується на ключових орієнтирах:

класифікація об’єктів / місць розміщення відходів видобувної промисловості (О/МРВВ);

впровадження дозвільної системи для об’єктів / місць розміщення відходів видобувної промисловості (О/МРВВ), порядку подачі заявок на отримання дозволу й основних вимог до них;

обов’язкове складання операторами О/МРВВ планів управління відходами;

встановлення вимог до:  

дотримання належного стану гірничих виїмок будівництва та управління О/МРВВ;

закриття та процедур, що мають здійснюватись після закриття О/МРВВ;

операторів щодо попередження погіршення стану водних ресурсів, забруднення атмосферного повітря та ґрунтів;

обов’язкового здійснення перевірок уповноваженими органами на етапі до початку робіт із розміщення відходів та з регулярною періодичністю після цього, включаючи фазу після закриття О/МРВВ;

 

З метою створення фондів фінансування заходів з рекультивації ґрунтів, що зазнали впливу О/МРВВ, та гарантування виконання оператором всіх зобов’язань зазначених у дозволі, зокрема, стосовно фази після закриття (післяексплуатаційної), передбачається введення фінансових гарантій. Фінансова гарантія може мати вигляд фінансового депозиту, включаючи промислово-субсидовані взаємні гарантійні фонди, або певний еквівалент.

 

Передбачено впровадження відповідальності за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок неналежного управління відходами видобувної промисловості та запровадження процедури інвентаризації закритих О/МРВВ.

 

Заходи із впровадження Директиви:

прийняття національного законодавства та визначення уповноваженого органу (органів);

встановлення системи, яка забезпечить створення/розроблення операторами (суб’єктами господарювання) планів управління відходами (визначення та класифікація місць/об’єктів розміщення відходів видобувної промисловості; характеристика відходів);

встановлення дозвільної системи, фінансових гарантій та системи контролю;

встановлення процедур управління та моніторингу видобувних пустот;

встановлення процедур закриття та подальшого нагляду за виробничими майданчиками відходів видобувної діяльності;

створення реєстру закритих майданчиків відходів видобувної діяльності.